6

 

Держпраці нагадала причини, за яким роботодавець може відсторонити працівника від роботи.

Відповідно до статті 46 КЗпП України передбачено відсторонення працівника:

  • у разі появи його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
  • у разі відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
  • в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо прийняли рішення про відсторонення від роботи, тоді трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняють. Проте у такому разі працівника тимчасово не допускають до виконання його трудових обов’язків.

Зважаючи на той факт, що зарплату виплачують за виконану роботу, у разі відсторонення від роботи не повинна була би зберігатися зарплата. Однак законодавство встановлює все ж окремі випадки, коли зарплата у разі відсторонення від роботи зберігається або працівникові виплачується допомога за кошти Фонду соцстрахування.

Відсторонити від роботи можна лише у випадках, передбачених законодавством. Про це оголошують наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, а працівника повідомляють. Термін відсторонення встановлюють до усунення причин, що його спричинили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Працівника після відсторонення від роботи можуть тимчасово або постійно перевести на іншу роботу.

Відсторонення працівника від роботи може передувати звільненню працівника, зокрема за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з появою його на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Коли працівник не виконує у встановлений термін вимоги, які були підставою для законного його відсторонення від роботи, тоді роботодавець може притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, у тому числі розірвати з ним трудовий договір.

 

Юридична компанія WINNER