Опис

Договір позички тимчасових споруд (кіосків) з актом приймання-передачі

 

Даний зразок договору позички тимчасових споруд (кіосків) складається з наступних розділів:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
2. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ
3. ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН
4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
5. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ – ПРИЙОМУ МАЙНА
6. УМОВИ РОЗІРВАННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ
7. ФОРС-МАЖОРНІ  ОБСТАВИНИ
8. ОСОБЛИВІ УМОВИ
9. РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

За договором позички одна сторона передає іншій стороні річ для користування протягом встановленого строку. Тому перша сторона — це позичкодавець, а друга — користувач.

До договору позички, як і до договору оренди, застосовуються положення Цивільного кодексу України про найм (оренду). Сторонами договору позички можуть бути як фізичні, так і юридичні особи

Договір позички є безоплатним. Позикодавець може розірвати його достроково з будь-яких підстав. Зокрема, якщо передана у позичку річ раптом стала потрібна самому позичкодавцю.

Користувач також може розірвати договір позички достроково за будь-яких причин. При цьому він має попередити позичкодавця за 7 днів лише тоді, коли річ потребує особливих умов догляду або зберігання.

На відміну від оренди, яка допускає повернення речі у стані з урахуванням нормального зносу, договір позички вимагає такого самого стану речі, в якому вона була, коли її передавали. Тому обов’язок підтримання речі в належному стані є більш критичним для користувача позичкою, оскільки він не компенсує амортизації речі позичкодавцю. Якщо ж звичайний знос предмету позички є прийнятним для позичкодавця, про це слід зазначити в договорі.

Що можна передавати у позичку

Предметом договору позички може бути будь-яка індивідуальна річ, яка не споживається, зокрема будівля, інша капітальна споруда, транспортний засіб та інше майно.

На тварин (свійських, хатніх тощо) розповсюджується правовий режим речі, тому вони також можуть бути предметом позички, з урахуванням обмежень та правил поводження з тваринами.

Чого не можна передавати у позичку

Гроші та речі з родовими ознаками (пальне, борошно, цукор тощо) можна позичити, але не взяти у позичку. Не можуть бути предметом позички речі, обмежені у цивільному обігу (зброя, арештоване майно або застава).

Розпорядження державним та комунальним майном шляхом безоплатного надання у користування також є обмеженим.

Кому не можна надавати позичку

Закон забороняє підприємницькій юридичній особі передавати будь-яке майно у безоплатне користування власному засновнику, учаснику, керівнику, члену органу управління або контролю.

Форма договору позички

Усна форма договору допускається між фізичними особами щодо речей побутового призначення. Але через складність та вартість сучасної побутової техніки письмова форма тут не буде зайвою. На підтвердження укладання договору можна оформити розписку користувача з описом предмета позички і терміну користування.

За участю юридичної особи договір позички укладається письмово.

Якщо договір позички нерухомості укладається строком від 3 років, його треба обов’язково нотаріально посвідчити. Для меншого терміну достатньо простої письмової форми.

Нотаріального посвідчення потребує договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних машин та механізмів) за участю фізичної особи.

Умови договору позички

Закон не встановлює обов’язкових умов договору позички, тому їх визначають з огляду на загальні положення Цивільного кодексу.

Найголовніше, що має бути зазначено в договорі позички, — її безоплатність, оскільки закон передбачає пряму домовленість про це.

Якщо сторони цього не зазначать, прийдеться доводити, що між ними існували виключно некорисні відносини щодо ціни/розрахунків

В договорі позички треба зазначити предмет — річ, про користування якою домовляються сторони (адреса приміщення, марка й номер транспортного засобу, технічні характеристики іншої речі).

Строк позички також бажано прописати в договорі. Якщо він не встановлений, його визначають відповідно до мети користування річчю.

Але іноді річ позичається для споживчих цілей (як то користування автомобілем), а не для разових потреб (ремонт). Тому термін користування неможливо обґрунтувати метою. У такому випадку договір буде вважатися укладеним на невизначений строк за аналогією до орендних відносин. Але у випадку розірвання такого договору за ініціативою позичкодавця закон вимагає попередження отримувача за 3 місяці.

Права та обов’язки сторін, а також санкції за порушення умов договору будуть завжди доречними з метою уникнення непорозумінь у майбутньому.

Позичка між громадянами

Найбільш природною є позичка у відносинах між громадянами, накшталт взаємодопомоги. За позичкою можна взяти в користування квартиру або транспортний засіб від добрих людей, які не вимагають плати. Відшкодування користувачем експлуатаційних витрат (комунальних платежів), поряд із безоплатністю користування власне нерухомістю або іншою річчю, є цілком нормальним явищем.

Але, на відміну від безоплатного найму, стабільність тривалого користування за договором позички не гарантується. Адже позичкодавець має ширші права на дострокове розірвання договору, ніж звичайний наймодавець.

Жодних податкових наслідків позичка між фізичними особами не несе.

Якщо позичкодавцем є ФОП або юридична особа

Зовсім інша ситуація, коли в безоплатне користування громадянину – платнику податків (працівнику або сторонній особі) річ передається безоплатно від підприємця або юридичної особи – податкових агентів.

У такому випадку вартість безоплатного користування майном, що завжди має ринкову ціну, вважається додатковим благом користувача та в загальному порядку, згідно з податковим законодавством, підлягає оподаткуванню ПДФО, лише за деякими винятками.

Позичка і єдиний податок

Якщо ФОП або юридична особа – позичкодавець перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), із переданням майна в позичку можуть виникнути проблеми.

Насамперед, такого виду діяльності (передача в позичку приміщень тощо) за КВЕД не існує, тому є проблемою внесення його до Реєстру платників єдиного податку. А в разі здійснення видів діяльності, не зазначених у Реєстрі, платники єдиного податку ризикують поплатитися позбавленням цього статусу з переходом на загальну систему оподаткування.

1-а група платників єдиного податку не передбачає можливості займатися будь-чим (як орендою, так і позичкою), окрім визначених законом видів діяльності.

Підприємцям 2-3 груп платників єдиного податку, за деякими обмеженнями, дозволено здавати в оренду (КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного та орендованого нерухомого майна») лімітовану площу:

• земельні ділянки до 0,2 га
• житлові приміщення та/або їх частини загальною площею до 100 кв.м
• нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини загальною площею до 300 кв.м

Але, якщо надлишки наявної площі землі або нерухомості будуть передані в позичку, а не залишені у власному приватному користуванні, фіскали очевидно поставлять під сумнів подальше перебування на єдиному податку. Поряд зі спірністю позиції, радимо уникати подібних прикордонних ситуацій.